Шлях героя

мрія чи мета приходить до нас завжди разом із усім необхідним для її досягнення. Але ми, як Глупець із старшого Аркана – не бачимо і не розуміємо, що несемо у своєму вузлику, куди йдемо і куди ступає наша нога. Але бажання вже є, мета вже кличе за обрій і ми спрямовуємо туди нашу увагу та енергію – і стаємо Магами – довіряємо Світу та робимо те, що можемо, просуваючись до мети/мрії зусиллям волі. Починаємо осягати таємні знання, як Жреці. І слідом за ними – отримувати та накопичувати необхідні ресурси – не лише матеріальні – будь-які, які нам потрібні. Торкаємось внутрішньої Імператриці. І керуємо ними, як Імператори.

Стаємо досить знаючими і впевненими, щоб експериментувати та ризикувати. Формуємо нові цінності, приймаємо першу відповідальність перших маленьких кроків на шляху до своєї мети як Ієрофант.

Падаємо до першої ями, стаючи перед вибором, як Закохані.

Вибираємось з неї, вирішуючи завдання та розрулюючи проблеми розумовою працею та наполегливістю, як Колісниця.

Усвідомлюємо, що вся відповідальність за нас лежить лише на нас. Віддаємо решту відповідальності іншим, як Справедливість.

Просуваємося далі, використовуючи власний досвід та досвід інших, як Путівник.

Падаємо і піднімаємося, вже знаючи, що це просто процес, як Колесо Фортуни.

Усвідомлюємо власну Силу, і у слабкості та вразливості теж.

Приносимо в жертву звичне, страхи і переконання, що стали не корисними, перевертаємо все з ніг на голову, як Повішений.

Наше життя змінюється, тому що минулих нас більше немає, ми змінилися і стали зовсім іншими. Це дари смерті.

Нічого більше не ділимо на чорне та біле, стаємо гнучкими, переглядаємо критерії успіху та оцінки, як Поміркованість.

Потрапляємо в другу яму - спокушаємося досягнутими вершинами та тотальним контролем і втрачаємо його. Зустрічаємо свого власного Диявола.

Наша Башта падає, і ми разом з нею. Все, що було збудовано на піску – зникає, як і наші ілюзії.

Ми вільні і нарешті перед нами сяє Зірка нашої Цілі. Нарешті ми можемо, знаємо, вміємо та хочемо її досягти.

І ми лякаємося – від мрії в одному кроці – як ми далі без цієї мрії житимемо? Місяць повертає нам минуле, приховане, що ми ігноруємо. Примушує побачити правду.

А за нею сходить Сонце і дарує нам світло, тепло, життя та енергію і нашу Мету. Мрія виконана.

І ми приймаємо рішення перед обличчям змін і виносимо вирок, рішення - жити далі по-новому або залишити як є. Ми влаштовуємо собі Суд.

А потім настає Мир, ми насолоджуємося життям і собою, доки до нас знову не прийде Мрія чи мета, яка приходить до нас завжди разом із усім необхідним для її досягнення.

І ми знову ступимо на шлях Героя.